Ви пам’ятаєте альбом з історіями українських переселенців, який ми передали до Префектури Ніцци? Сьогодні, з нагоди Всесвітнього дня біженців, ми коротко публікуємо три історії з альбому: Ольги Васіної, Марини Коновалової, Юлії Лобанової. З їхнього дозволу, звісно.
Багато хто побачить у цих історіях себе.
Пізнати пекло війни, врятуватися з однією валізою та дітьми, знайти прихисток в чужій країні. Навіть втрачаючи майно та близьких людей, не втрачати надію. Мати сили почати з нуля на новому місці та потроху йти вперед. І зберігати зв’язок із Батьківщиною, плекаючи Україну в своїй душі.
І кожну вашу історію – ми в AFUCA беремо близько до серця. Ми були поруч із вами із перших днів війни, коли до Ніцци почали прибувати автобуси з переселенцями… Допомогти зголосилися десятки українців, що вже жили у Франції, – готували їжу, перекладали, шукали житло та роботу.
Ми не хочемо називати наших – гірким словом «біженці». Але на жаль, війна триває. Українці й далі змушені лишати свої домівки і тікати в пошуках безпечного місця для себе та своїх дітей…
Ми вдячні Франції та французам за підтримку, яку відчуваємо щодня. Дякуємо кожному й кожній – за відкриті двері та відкриті серця.
І хай кожен, хто був змушений залишити свій дім, знайде спокій, силу, – й здатність віродитися.
Як відродиться одного дня й Україна!
