Без них - ми не змогли б підтримати таку кількість українців, коли у лютому 2022 почалася велика війна.
Тоді тисячі українців приїздили до Франції - налякані, розгублені, з малими дітьми на руках. Їхнє минуле життя вмістилося в одну валізу. Де покласти цю валізу, де прихилити голову на ніч і як жити далі? - суцільний жах всередині і запитання без відповідей.
Сотні людей тут, у Франції, зголосилися допомогти.
І перекладали-перекладали-перекладали з французької й на французьку.
Хтось приходив допомагати щодня по кілька годин, хтось раз на тиждень приносив до центру біженців щось смачненьке, хтось всю ніч був на телефоні в очікування евакуаційного автобуса з України, хтось - після роботи мчав до сортувального центру, аби перевезти гуманітарку власною автівкою…
Ті, хто щойно приїхав із України і трішки адаптувався, теж зголошувалися допомогти. Волонтерами ставали і французи: одні без вагань поселяли українців у себе вдома, інші - пропонували безкоштовні уроки французької мови.
Здається, неможливо виміряти безкорисливу роботу волонтерів сухими цифрами статистики. Та все-таки ми спробували.
Ми завжди раді зустріти однодумців, нових друзів і партнерів та відповісти на ваші запитання.
Ось наші контакти.
