Дві дівчинки дивляться на фотографію свого тата. Тата, якого вони вже ніколи не зможуть обійняти. Юрій Бардаков загинув, захищаючи Україну.
Для AFUCA ця історія особлива: його доньки сьогодні навчаються в Українській школі імені Марії Башкірцевої AFUCA в Ніцці.
У лютому 2022 року Юрій вивіз із Харкова вагітну дружину Маргариту та доньку. Згодом вони знайшли прихисток у Франції. Сам Юрій повернувся і добровольцем пішов до військкомату.
Він служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка та брав участь у звільненні міст і сіл Харківщини.
Маргарита згадує: «На жаль, приїжджати до нього з маленькими дітьми було дуже складно й страшно. Так сталося, що він так і не встиг побачити нашу молодшу донечку та майже два роки не мав можливості побачити нас. Він загинув під час бойового завдання. Був нагороджений за мужність посмертно».
Після переїзду до Франції для Маргарити було важливо, щоб доньки продовжували вивчати українську мову, спілкувалися з іншими українськими дітьми та зберігали зв’язок з Україною. Саме тому вони стали ученицями Української школи AFUCA.
Дізнавшись історію родини, минулого навчального року AFUCA взяла на себе більшу частину вартості навчання дівчаток. Цього року навчання обох сестер оплатив бізнесмен Валід Арфуш.
Підтримка родин, які опинилися в особливо складних обставинах, є важливою частиною соціальної роботи AFUCA. Ми вдячні людям, які поділяють цей принцип і готові долучатися конкретними справами. І особливо дякуємо Маргариті за довіру та дозвіл розповісти історію Юрія.
Вона говорить про чоловіка: «Ми назавжди будемо пам’ятати його подвиг. Пам’ятати його любов до України, до своєї родини та його мужність. Він загинув, захищаючи нашу свободу, наших людей і наших дітей».
Ми пам’ятаємо Юрія. І пам’ятаємо всіх, хто загинув, захищаючи Україну.
Їхні діти зростають поруч із нами. Їм потрібні звичайні дитячі речі — друзі, сміх, спілкування, своє коло. І наше спільне завдання — зробити все можливе, щоб, попри пережите, їхнє дитинство залишалося дитинством.
